Методична скарбничка

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ 6-7 РІЧНОГО ВІКУ

СЛАЙД 2

Початок навчання у школі – визначний момент у житті дитини. Він кардинально змінює весь спосіб її буття. Властиве дошкіллю безпечне й безтурботне середовище змінюється світом, наповненим безліччю вимог, обов’язків і обмежень:

Це-

СЛАЙД 3

     Свій новий статус школяра дитина не завжди сповна усвідомлює, але обов’язково відчуває і переживає його: пишається тим, що стала дорослою; з’являється бажання бути

успішною у навчанні. Для першокласника це означає те саме, що бути хорошим і улюбленим. Дитина переконана в тому, що у неї має все виходити, тому сильно переживає свої невдачі, не завжди розуміє їх причини.

     Початок навчання є для кожної дитини сильним стресом – водночас із тим, що її переповнюють почуття радості, захвату або здивування, відчуває тривогу, розгубленість, напругу. У зв’язку з цим у першокласників в перші тижні відвідування школи знижується опірність організму, можуть порушуватися сон, апетит, підвищуватися температура, загострюватися хронічні захворювання. Діти можуть без причини вередувати, дратуватися, плакати. Вони легко відволікаються, не здатні до тривалого зосередження, володіють низькою працездатністю і швидко стомлюються, збудливі, емоційні, вразливі. У зв’язку з таким станом традиційно для нашої школи на перші тижні припадає адаптаційний період, під час якого менша кількість уроків, незначне навчальне навантаження, режим дня схожий на той, до якого діти звикли до школи.

    

Вступ до школи – важливий момент в житті дитини і її батьків. Чим краще дитина буде підготовлена до школи психологічно, емоційно і інтелектуально, тим впевненіше вона себе відчуватиме, тим легше у неї пройде адаптаційний період в початковій школі.

     Готовність до школи – це необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

СЛАЙД 4

      Виділяють три показники готовності до школи:

СЛАЙД 5

·        Особистісний

·        Інтелектуальний

·        Соціально-психологічний.

Особистісний  показник готовності – це готовність до прийняття нової соціальної позиції – позиції школяра (учня), який має певне коло прав та обов’язків.

Особистісна готовність містить два компоненти:

Мотиваційна сфера – бажання вчитися, ставлення до школи, навчання, як до серйозної діяльності (формується поступово).

Емоційна сфера – зменшення імпульсивності, контроль емоцій і можливість тривалий час виконувати не дуже цікаве завдання.

Інтелектуальний компонент готовності до навчання дітей в школі.

Це наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань, розвитку певного рівня уваги, мислення, пам’яті, сприйняття, уяви, а також мови і сенсомоторної координації.

Соціально-психологічний аспект готовності дитини до школи.

Це потреба дитини спілкуватися з однолітками і вчителями, уміннч підпорядковувати своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації навчання. 

      Одним з основних завдань вчителів і психологів, що працюють у першому класі чотирирічної початкової школи, є створення умов для успішної адаптації дітей до шкільного життя.
      Слід пам’ятати, що тривалість адаптаційного періоду у шестирічок збільшується з трьох місяців до півроку.

      Адаптація – відповідальний етап життя маленького школяра, вчителів, батьків, адже саме в цей період шестирічний першокласник приймає й освоює шкільні норми, у нього формується інтерес до шкільного життя, з’являється віра в свої сили, діти дорослішають. Але під час адаптації спостерігається негативна фізіологічна реакція дитячого організму на різку зміну звичного способу життя: швидка стомлюваність, порушення сну і апетиту, збудливість, дратівливість. Ось чому вчителю потрібно встановити позитивний емоційний контакт з дітьми та їх батьками, створити найбільш сприятливі умови для психологічної і фізіологічної адаптації першокласників до шкільного життя.
СЛАЙДИ 6, 7

СЛАЙД 8

   Згідно з педагогічним словником, адаптація — це пристосування дитини до умов і вимог школи, які для неї є новими порівняно з умовами дитячого навчального закладу і сім'ї в дошкільному дитинстві. У психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні адаптації.

СЛАЙДИ 9, 10, 11, 12

  Проведені дослідження серед першокласників дали змогу визначити найважливіші чинники, які впливають на кількісні показники адаптації дітей до школи.

СЛАЙДИ 13

    Від того, як проходитиме адаптація, залежить не лише успішність, але й стан здоров’я дитини.

   І це не голослівне твердження: понад 30% першокласників упродовж навчального року

мають зриви адаптації  у вигляді нейровегетативних, психоневрологічних порушень, частих респіраторних захворювань та загострень хронічних хвороб.

    Учні, яким важче адаптуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, шкільного психолога, так і батьків .

     Щоб учню 1 класу легше навчалося, а Вам легше було допомагати в цьому, пропоную поради для батьків і вчителів.

СЛАЙДИ 14, 15, 16, 17, 18

Водночас із початком шкільного навчання відбувається вирішальна зміна соціальної ситуації розвитку дитини. Її відносини із дійсністю перебудовуються: система відносин «дитина – дорослий» диференціюється на дві частини: «дитина - батьки» та «дитина – учитель». При цьому остання визначає відносини між дитиною і батьками, дитиною й іншими дітьми. Маленький школяр стає суб’єктом соціальних стосунків і наділяється суспільно значущими обов’язками, за виконання яких отримує громадську оцінку. У першому класі для дитини вчитель стає найбільш значущою персоною. Його похва-

ла або осуд часто важливіші, ніж оцінка батьків.

СЛАЙД 19

Організації особливого  середовища

СЛАЙД 20

Нова ситуація розвитку обумовлює необхідність організації особливого середовища  й віковідповідної діяльності, в якій дитина могла б себе реалізувати. Визначальним для вибору форм і способів реалізації навчання є дані вікової психології про те, що початок навчання у школі збігається з початком другої фізіологічної кризи – «кризи семи років».

Великі зміни у сфері соціальних відносин і діяльності дитини відбуваються на фоні перебудови всіх систем і функцій організму, що вимагає більшого напруження та мобілізації його резервів.

У цей період життя змінюється психологічний портрет дитини, перетворюються його особистість, пізнавальні і розумові можливості, сфера емоцій і переживань, коло інтересів.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНИХ І ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

Якими є особливості дитини 6 – 7-ми років?

СЛАЙД 21

Процес  сприймання

     У дітей шестирічного віку процес сприймання готовий до переходу на якісно інший рівень – виникає можливість формування складних еталонів, які  ґрунтуються на взаємно підпорядкованих ознаках. Це полегшує впізнавання і категоризацію на основі не лише сенсорних, а й сутнісних характеристик об’єктів.

      Одним із прикладів таких змін є здатність першокласників класифікувати об’єкти

за різними ознаками. Тому вивчення інтегрованого курсу або предметів у 1 класі

варто розпочинати темами, що передбачають аналіз об’єктів за різними ознаками, далі – їх узагальнення й класифікацію за визначеними ознаками. Водночас зауважимо, що зазвичай першокласники можуть виділити з нескінченної кількості властивостей лише 2 – 3. У міру розвитку дітей, розширення їхнього світогляду така здатність вдосконалюється,  проте, необхідно також і спеціально вчити школярів бачити в предметах та явищах різні сторони. Для цього можна застосовувати прийом порівняння одного предмета чи явища з іншим.

Зорове  сприймання

     У цей період навчання слід зважати на один із виявів труднощів зорового сприймання – феномен дзеркальних рухів. Він проявляється у помилках графічної діяльності: реверсії форми, порушення порядку елементів і напрямів написання.

      Це пояснюється тим, що механізми організації зорово-просторової діяльності, дрібної моторки і зорово-моторної пам’яті ще недостатньо зрілі, хоча діти добре копіюють, штрихи в них стають більш чіткими і завершеними. Тому до таких проявів потрібно ставитися з розумінням, не форсувати навчання й запобігати панічним реакціям з боку дітей, а особливо – їхніх батьків.

       Так само прийнятною є діяльність, пов’язана з просторовою орієнтацією. Навчальний зміст доцільно збагачувати завданнями на визначення місця розташування об’єктів, орієнтування на площині тощо (вправи на штрихування, відтворення пропорцій, зорові і графічні диктанти, встановлення закономірностей, продовження послідовностей та ін.).

Пізнавальні процеси

Молодший шкільний вік є періодом розвитку пізнавальних процесів: вони стають усвідомленими і довільними. Дитина поступово вчиться управляти увагою, пам’яттю, мисленням.

 Увага першокласників на цьому етапі ще слабо організована, вона має невели-

кий об’єм, погано розподіляється, нестійка.

Тому для концентрації дітям потрібна зовнішня допомога (часта зміна завдань, цікаві ілюстрації, звукові сигнали, ігрові ситуації тощо). Відволікання у дітей на уроках досить високе, натомість контролювати свої дії (наприклад, перевірити наявність помилок в написаному) дитина ще вміє погано.

Увага багато в чому визначається темпераментом кожної дитини, стилем сприймання.

СЛАЙД 22, 23, 24

     Тому буде корисним виявити відповідні особливості за допомогою спеціальних методик, й урахувати результати цього міні-дослідження у доборі методичних прийомів і форм навчання.

       Проте, у першокласників добре розвинена мимовільна пам’ять, яка фіксує яскраві, емоційно насичені для дитини відомості і події її життя, отже у навчанні доцільно використовувати цікаві й захоплюючі матеріали, яскраві візуальні опори, динамічні включення, емоційно збагачені ситуації тощо.

      Пам’ять характеризується високою мірою механічного запам’ятовування на основі численних повторень. Однак її самоконтроль ще не сформований – добре, швидко й на тривалий час засвоюється те, що справило сильне враження.

      Натомість уява дітей у цьому віці досить розвинута, вона має не лише відтво-рювальний, а й творчий характер.

      Від початку навчання центральне місце у психічному розвитку дитини займає

мислення.

        У цей період відбувається перехід від наочно-образного до словесно-логічного, понятійного мислення. У першокласників такий процес переважно характеризується конкретністю й спирається на наочні образи й уявлення.

        Це означає, що для здійснення розумових операцій порівняння, аналізу, узагальнення, логічного висновку дітям необхідно спиратися на наочну основу. Саме тому на уроках у першому класі систематично використовують дидактичний роздавальний матеріал.

Дрібна моторика

Процес  сприймання, зорове  сприймання, пізнавальні процеси повинні відбуватися паралельно з розвитком дрібної моторики. Однак у дітей дрібні м’язи кисті руки та пальців поки недостатньо сформовані, не завершене окостеніння кісток зап’ястя і фаланг пальців, у них ще недосконала нервово-м’язова регуляція.

     Тому на уроках доцільно виконувати велику кількість практичних вправ з роздатковим матеріалом – картинками, геометричними фігурами різного розміру і кольору, паличками, намистинками, ґудзиками, горіхами, шишками тощо. Не варто зловживати надмірною кількістю одноманітних і частих графічних вправ, аби запобігти втомлюваності, роздратуванню, втраті інтересу.

Існують емпіричні дані, що виконання одного виду роботи має тривати стільки хвилин, скільки років життя дитини.

      Між тим, до 6 – 7 років сфера пізнання дитини розширюється на більш абстрактні характеристики середовища. Відбувається  перехід сприймання на якісно інший рівень організації, що зумовлює розвиток здатності розуміти деякі абстрактні властивості об’єктів навколишнього світу. Тому зміст навчання поступово розширюється колом абстрактних понять. Для розвитку мислення постійно потрібна «пожива». Реальним живленням для мозку є інформація ідеального (абстрактного) характеру.

     У змісті навчання вона представлена знаннями, що подаються через поняття, уявлення, закони, залежності, закономірності тощо. Однак, розуміння цих елементів змісту досягається лише за умови конкретного підтвердження прикладами. Вони мають бути близькими до реального життя дитини, оскільки її мислення  тісно пов’язане з особистим досвідом, і тому в предметах вона виділяє ті сторони, які свідчать про їх застосування, про дії з ними.

     У цьому зв’язку в перші місяці навчання особливо важливо спиратися на дошкільні надбання дітей, тому початкові теми інтегрованого курсу варто пов’язати з узагальненням і систематизацією уявлень дитини про зрозумілі й доступні поняття, сформовані у передшкільний період.